— спільнота блогів про культуру
Архів
Автор
Теґи автора
Артем Чех, видавництво, Жан Бодріяр, Катерина Бабкіна, Леонід Кононович, літературна критика, Міжнародний фонд “Відродження”, Олекса Негребецький, оцет, Палагнюк, Сафон, Софія Андрухович, Стівен Кінг, Толкін, український перклад, укрсучліт, Умберто Еко, іноземна література, Іра Цілик, Ірена Карпа
ВсіКоментарі
Отож бо й воно, що пишуть. Чому автор не додумався це перевірити - для мене загадка.
Даруйте, що підозрювалось? Що я не перекладаю, а пишу всі сценарії та книжки сам, наново? Запевняю, це не так.
Ні, в мене інший псевдонім.
Люди, будьте об'єктивними - якщо мені дають для перекладу роман, не буду ж я рити землю в пошуках інших пере- і просто видань, котрі, МОЖЛИВО, відрізняються від мого. Хоч якби мені, як автору, трапився екземпляр з такою кількістю неточностей, не факт що я не зацікавилася б причинами глибше. Виходить, видання у нього якесь над-скорочене
не проста ситуація склалась
і доволі неприємна
для обох - автора і вище згаданого перекладача
але хіба на перших сторінках не пишуть, яке видання - перше чи друге, і під якою редакцією????
тут треба розібратись
Льоню, це ти?))))))))))))))))))))))))))) ))
у статті висловлено те, що вже давно підозрювалось )))))
а Негребецький особисто для мене є одним із кращих перекладачів
Дійсно автор, ви б спочатку все точно з"ясували щодо оригінального текста, може в вас і немає права обсирати людину?
А якщо кидаєтесь какашками, так відповідайте, вилазьте, чого ховатися?
НІ ОБІЦЯНОК НІ ПРОБАЧЕНЬ?
Агов! Півдня минуло - і ніякої реакції. Чекаю вибачень.
У вельмишановного критика, либонь, якась інша редакція роману. У моєму оригіналі все так, як перекладено. Ось, наприклад, про полічені дні: decide to calculate the number of days I have lived. It comes to 7,286.
І про годинник: The clock says 12:51.
Оцього я не придумував: I mean it. A syndicate of love poets could not describe how smooth and curved this neck is. Soft as a peeled egg.
Ось про крадіжку бейджиків: coming back tomorrow and stealing an ID tag
І "менший за мене поет Мітчел" таки помітив, що: Her neck is still an oasis of soft calm in this sandblasted world.
Ось про октави: fake a cough, and restart three octaves below
Ось про військо Об'єднаної Кореї: entire United Korean Army
І так далі, і так далі.
Навіть Гоголів "Тарас Бульба" виходив у різних редакціях, чули про таке? Що дозволено Гоголю, думаю, дозволено й Мітчелу.
Дякую, що хоч з саме з романом Мітчела порівнювали, а не з Сартром яким-небудь.
я в шоці. навіть не знаю, як до такого ставитися. І реально, текст цікавіший став?
розкішно)))
Спасибі!
Жорстко :) Але все одно гарний текст, актуальний, дякую
Шановний, те, що Ви іменуєте "валить кулем", якщо звіритися з енциклопедією, називається порівняльним літературознавством. До того ж, Ви навряд зможете довести свою тезу бегемота і кришталь. Візьмімо тих небагатьох (насправді їх значно більше), кого я возвеличив до магічних реалістів. Харченко ("Історія") знає на десяток "дуже українських" слів більше за Малярчук. Натомість, остання ("Як я стала святою") навіщось використовує на десяток більше густо наведених алюзій. Про Жураківського ("Сателіти") хтось, звісно, може сказати, що це новий Бруно Шульц. Але придивімося до його методів: вони не різняться з методами Харченко й Малярчук, тобто різняться лише кількісно, частотою, інтенсивністю застосування. Соціальна, політична чи моральна вартості творів не фігурували серед їхніх цілей. Ідеологічно це – деконструкція, а не деміургія, а про їхні естетичні цінності я серйозно можу поговорити хіба з читачами, що не зазирали до перших абсурдистів, або з головним героєм фільму "Мементо".
Любі мої коментатори. Під моїми статтями часто лишають кумедні завваги: то я занадто молодий, то занадто старий, щоб рецензувати сучукрліт; "не розбираюся в темі"; є "малоосвіченим хлопчиком", заздрю письменникам, рубаю їх через особисті рахунки тощо. Досі жодна жива душа, яка мала бажання сперечатися з моїми статтями концептуально, не лишила ЖОДНОГО КОНТРАРГУМЕНТУ. Покайтеся – і адью!
Коли читач залишиться з цими письменниками сам на сам, нічого страшного не станеться: він уже залишився наодинці із сучасними літературними критиками штибу ІБТ чи Вас, що значно гірше, і нічого, вижив. Ці письменники мають стільки ж спільного, скільки зад бегемота й гірський кришталь.
Росіяни кажуть: "Вали кулем – разберем потом". Дуже схоже, що це – Ваш творчий принцип. Бо так не лише в цьому опусі.
На уровне курса "Введение в литературоведение" этот Олек в литературе разобрался.
Не зрозумів коментар. А як це, в такому разі, – на темі розумітися, якщо не так?
Якби розбив на купу дрібніших статейок – можна було б і читати.
А так навіть критикувати важко, бо не читається))
Мозок тисне зсередини у автора. Типу "я знаю дзюдо, айкідо, карате і ще безліч страшних слів" (с) Так і стаття – авторів назвав, тексти назвав, а на власне темі ніц не розуміється. Суцільна пурга, написав, як у воду перднув. Ну, та аби не плакав...
P.S. Сподобалося; "Між велемовними екзерсисами харківського дуету фантастів Г.Л.Олді, що мають Желязни (а не Олеся Бердника, як може здаватися випадковому читачу, не фену)" – це капєц повний, хто ж так фрази будує?!
Ні про шо. Букофф багато, а сенсу нуль. Шось сказати хтів?
Великий молодець – автор рецензії! Украй необхідне таке прискіпливо-справедливе розбирання перекладів – інакше уподібнимося до читачів світової літератури крізь окуляри Еллочки.
Ґвіньйол Ґранд – це зачьот!!! :)))
часто дратують переклади книг одного видавництва, але проблема як видно глобальныша
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Мені дали для перекладу саме це видання. Я й переклав. А от якби я не перекладав, а писав про перекладацькі ляпи і натрапив на таку страшенну кількість розходжень, то перша б моя гіпотеза була: я звіряю з іншим виданням. І далеко не друга - що перекладач вирішив стати співавтором і подописував те, чого в книжці не було.