Дякую. Ще не встигаю продивитися повністю, але вже бачу, що є там фрагменти, які пан Негребецький вже тут наводив. Тоді я просив перекладача пояснити моменти, які не могли би з'явитися через редагування: про сома і щуку, про банківський рахунок тощо. Писав я тоді панові Негребецькому, що це ледве не єдине (крім потрібної у такому випадку спроби пошуку видання 2003), що утримує мене від вибачень.
Тепер, коли бачу, завдяки Вам, уривок не лише в коментарях чи ЖЖ перекладача, я згоден, що все це слід назвати своїми іменами в наступному матеріалі (ще подивимось, про що то буде, бо тема перекладів нині епічно реанімована; можливо, і Ви тут опинилися, надихнувшись читаним про Кінга). Боюся, щоправда, ці вибачення не обійдуться без повторного "наїзду", бо сом/щука, хоч інакше характеризують перекладача, ніж пропонує ця стаття, але все ж таки характеризують.

Ігорю, взайве переконуюсь, що люди в інтернеті частіше вміють гарно писати, ніж добре читати. По-перше, це стаття з "Українського тижня" (видання не для фахівців, а для загалу) і вона являє собою замовлений редакцією журналістський огляд (крім Еко, О.Генрі та Ботанової - усе, коли правильно пам*ятаю, з відкритих джерел). Продовжив тему я, саме ПЕРЕКЛАДАЮЧИ, тут: http://sumno.com/article/grand -gvinjol-2-perekladatska-klept omaniya-chy-tek/ Ширше переклади подані в коментарях.
До всього, Ви, мабуть, не помітили, що в частині про переклад Памука пишеться про українську мову і помилки "фахівців" у ній.
Якби пан був обережнішим та краще знайомим з доробком "цього самого Олєка", він би краще уявляв, які джерела використовуються для матеріалів "цього самого Олєка" та скільки він подеколи перекладає.

Дискусія видається безпідставною - автор вікрив, що небо синє - про це вже розповідав якось Чуковський. Виходячі за межі особистих стосунків критика і перекладача дозвольте висловити переконання в тому, що переклад - завжди авторська робота, навіть найкращий, хоча б тому, що не існує жодної ідентичної мови - кожна відбиває світогляд окремої нації і в буквальному перекладі виглядає для носія іншої мови як мінімум дивно. Висновок - книжки треба читати в ОИГІНАЛІ. Автор, якими іноземними мовами володієте? Умберто Еко в оригіналі читали? Оппонентам автора - все ж треба намагатися бути максимально чесним із читачем :-)

Е-е, даруйте, даруйте. Оця фраза: "Припустімо ж-таки, що Ви робили переклад, послуговуючись не своїм звичайним творчим підходом, якого здебільшого й вимагають широкорозважальні мультяшки, а просто Мітчеловою редакцією..." - це що, про текст? Це брудний наклеп на мене, як на перекладача і як на людину - буцімто я завжди вигадую й брешу. Чоловік обізвав мене КЛЕПТОМАНОМ у журналі Всесвіт - це теж текст? І я ще пихатий - бо захищаю свою честь і гідність од особи, яка не сприймає найпереконливіших аргументів? Невже наведені дві сторінки англійського тексту - не достойний аргумент?

Маються на увазі роги впертості, а не ті, що ви подумали. Бо чоловік таки дуже впертий. "Сон номер 9" англійською мовою виходив ШІСТЬМА виданнями! Кількість сторінок коливається від 320 до 429! Я навів зразок англійського тексту - а він усе одно не хоче визнати, що помилився, що звіряв мій переклад не з тим виданням, з якого я перекладав.

послуговуючись не своїм звичайним творчим підходом, ???
Ви хочете сказати, що я не перекладаю "широкорозважальні мультяшки", а вигадую цілком новий текст? Ви так глибоко знайомі з моїм "звичайним творчим підходом"? Чи ви просто ниций брехун?

РІЖКИ У ВАС ТАКИ ГІЛЛЯСТІ.
Отут я кинув дві сторінки тексту, з якого перекладав. Дивіться, робіть висновки, якщо можете.
http://nehrebeckyj.livejournal .com/107928.html

На додаток (3)
Тепер – іншим читачам-коментаторам, що підтримали Ваш пост. Один з них зазначив отаку дивину: “а рецензії, як і публіцистика часто пишуться за принципом альтернативної історії: береться якийсь текст і переписується навпаки”. Цей коментатор не помітив, що в мене і в пана Негребецького йдеться про текст роману, який саме й “переписується навпаки” – або перекладачем, або автором. Що й породжує якраз текст “альтернативний” (в інших моментах статті я розповідаю і про письменників з альтернативної реальності).
Другий дописувач попав у десятку, вивів мене на чисту воду: виявляється, “Ваш переклад слугував тільки приводом авторові” здеіншого “блиснути літературознавчою обізнаністю”. Авжеж, гадаю, жоден рецензент ще ніколи не досягав подібної “мети” (насправді літературознавча обізнаність – це завжди лише інструментарій), не використавши задля цього чийсь текст як “привід”. Боюся, бажання критикувати критика, як це часто стається в Мережі, передує тут самій наявності приводів для такої критики.
Що вас так душить, шановні? Невже не зрозуміло, навіщо мої статті пишуться? Я й дійсно радію, що моя “літературознавча обізнаність” дозволяє мені годинами реготати, читаючи про різних Ґрандів Ґвіньйолів, але я й наспраді не хочу, щоб український читач, зібравшись розширити обізнаність свою, і далі вівся на усю цю шизу.

На додаток: ВИДАВЕЦЬ НЕ ВИНЕН! (1)
Пане Негребецький, перш ніж Ви відповісте, я поспішу звернути увагу всіх читачів на один істотний момент. У вищенаведеній своїй статті я жодним чином не звинувачую видавців у недостатній якості продукту, що побачив світ з їхньої ініціативи або просто за їхньої допомоги. Ви ж, пане Негребецький, у своїй ЖЖ-шці, написали, буцім «завдано шкоди не тільки Вашій діловій та професійній репутації», а й відповідним чеснотам видавництва пані Сладкевич і пана Мацкевича. Насправді це не так: видавництва в усіх описаних мною випадках мали справу з публікованими текстами, над перекладами працювали люди з певним стажем, їхня робота перевірялася різного штибу редакторами, а в деяких випадках і науковими консультантами та експертами фонду. Видавець не зобов'язаний перекладати за перекладачем, він має справу з готовим продуктом, виробленим цілою командою начебто фахівців. Справа видавця – видавати, тож «M&S» та «Літопису» можу (та всiм iншим пропоную) висловити лише серйозну подяку. I не слід перекладачеві перекладати на плечі пані Сладкевич потребу розв'язувати питання, які стосуються зовсім не її роботи.
До того ж, прошу не приписувати мені й справді малоадекватних інсинуацій у Ваш бік. У своєму блозі, описуючи висновки моєї статті, Ви добрали попурі з цитат, остання з яких Вами отак-от, м'яко кажучи, переінакшена: «робота, на яку з гордістю зголосився цей експерт, йому просто не по зубах». Як кожен може бачити вище, я такого про Вас не писав, моя (не в усьому схожа на цю!) фраза стосувалася конкретно «експертної підтримки» фонду «Відродження», яку я й протиставляв роботі перекладачів. Отже моя цитата і її контекст у Вашому переказі геть неправдиві, отже бачимо текстові клептоманію й тероризм. А це ж Ви цитували з української... Як же тепер людям повірити, що те саме не відбувалося з текстом Мітчела?

Продовження
Порівняємо ще. Доступний мені оригінал: «My girl is going from table to table emptying ashtrays into a bucket. Come this way, empty mine. She doesn’t”. Хто вивчав німецьку, тому адекватний російський переклад: “Моя девушка ходит от столика к столику и высыпает пепельницы в ведро. Подойди сюда и высыпь мою. Она этого не делает”. I от, як виправляє Мітчел свій живий, лаконічно-емоційний текст: “Моя офіціантка обходить столи, спорожняючи у відро попільниці. Iди сюди, наказую їй телепатично, висип з моєї. Мою попільницю, єдину на всю кав*ярню, вона забуває” (може, Мітчел і вирішив замінити свій простий і гарний художній прийом на розжовування про телепатію, але з якого дива попільниця робиться єдиною на всю кав'ярню, якщо тільки-но вичищалося кілька інших – чи це просто українська фраза побудована надто двозначно?).
Невже автор поміняв цілком логічне прискіпування старшої офіціантки ‘I hope,’ warns Dowager, ‘you aren’t blaming Eriko-san for this crisis?’ на оце неадекватне “Сподіваюсь, ти звалюєш вину на Еріко”?
Мітчел вирішив, що не всі допетрають і без того випуклий натяк жінки ‘The time has come to evacuate. Ladies and babies first’, і тому додав розжовування “тому геть з моєї дороги”?

Продовження.
Вірогідно, під впливом співачки Мадонни, як і його земляк Гай Річчі, Мітчел тимчасово зробився каббалістом, тож йому було принципово по всій книжці міняти номери поверхів, 14:54 на 14:58, 10:35 на 10:30, 12:55 на 12:51, одну цигарку на дві, Thursday на четвер, сім років на вісім років тощо (ЖОДНА з цих змін не має ЖОДНОГО впливу на сюжет або сенсові навантаження роману). Цей Мітчел не Гоголь, а цілий Булгаков – так текст допрацьовувати. Але це ще півбіди.
Персонаж Мітчела питає, яка різниця між адвокатом та сомом (catfish) і сам відповідає: «One is a scaly, bottom-dwelling scum-sucker, and the other is a catfish” (хто сприймає лише на слух, а не оком, тримайте рос. варіант перекладу: “Один покрыт чешуей и ползает по дну, собирая падаль, а другой – просто сом”). I тут раптом Мітчел – після більш як десятирічних роздумів, – не помінявши структури цього жарту, котрий не обійдеться без порівняння з характером харчування сома, вирішив відредагувати останнього в ЩУКУ! Пане Нергебецький, у Вас же ж біологічна освіта, Ви ж маєте уявляти, як щука харчується. Коли навіть Мітчел би взяв та й після трьох гранчаків скотчу переписав “catfish” на “pike”, то я ані слова не мовив би проти того, щоб Ви таки переклали це ніби там “сом” було.

Знаєте, слово "алієн" тепер активно проникає в нашу мову, бо воно семантично відрізняється від слова "чужий", але то таке. На жаль, автор розглядає не проблему якості перекладу, а невідомо що. Ну невже в нього не виникло підозри, що тут щось "не теє"? Я розумію, коли перекладач ВИКИДАЄ цілі абзаци й сторінки, але щоб додавав? І який сенс мені було міняти «six minutes to three», ще й написане буквами, на «12:51», написане цифрами?